Plano sa Pagbasa ng Bibliya — M'Cheyne Isang Taon

The Last Words of David

¹Се ж останнє Давидове слово, слово Давида, Ессеєвого сина, слово мужа поставленого високо, помазанника Бога Яковового, й любого сьпівця Ізрайлевого:

²Дух Господень глаголе в менї, й слово його на язицї в мене.

³Сказав Бог Ізрайлїв, говорив про мене скеля Ізрайлева: володїти ме над людьми праведний, буде царювати в Господньому страсї.

⁴Як на досьвітньому розсьвітї, при сходї сонця на безхмарньому небі від його сьвітла після дощу виходить із землї трава,

⁵Чи не так же й мій дом перед Богом? Бо завіт віковічно статочнїй й твердий вчинив він зо мною. Чи не так же виходить від його все спасеннє моє й все бажаннє моє?

⁶А безбожники, се його тернє викинене, що рукою його нїхто не торкає,

⁷А хто хоче його зібрати, той бере залїзо, або держало до списа, й палять його на місцї.

David's Mighty Men

⁸А се ймення хоробрих силачів у Давида: Ісбозет Ахаманїй, головний між трьома; він підняв списа свого на вісїмсот мужів, і побив їх заразом.

⁹Після його йде між трьома невміраками Елеазар, син Дода Ахового. Він належав до тих трьох хоробрих, що з Давидом поругали Филистіїв зібраних до війни;

¹⁰Ізрайлитяне виступили були проти них, а він став і стинав Филистіїв покіль рука в його втомилась і неначе приросла до меча. І дарував Господь того дня велику побіду, й військо йшло за ним тільки задля пліндрування.

¹¹Після його йде Самма Агенко, Гарарій. Раз зібрались Филистії в Тирію. Там була нива, засїяна сочовицею. Як же люде повтїкали перед Филистіями,

¹²Зупинився він серед ниви, оборонив її й побив Филистіїв. І подав Господь тодї велику подуж.

¹³Одного разу троє сих силачів з трийцятьох прийшли до Давида в часї жнив в печеру Одоллам, тим часом, як ватага Филистіїв стояла в долинї Рефаїмів.

¹⁴Давид був тодї там в утвердженому місцї, а залога Филистійська стояла в Бетлеємі.

¹⁵І схотїлось Давидові пити, й каже він: Хто б добув менї води з колодязя коло ворот Бетлеємських?

¹⁶І пробились трьох тих силачів через табор Филистійський, набрали води з колодязя Бетлеємського та й принесли Давидові. Та він не схотїв пити її, і вилив на жертву в славу Господеві,

¹⁷І сказав: Сохрани мене, Господи, від того, щоб я таке чинив! Се кров сьмільчаків, що важили життєм своїм, ійдучи по неї! й не схотїв її пити. От що чинили отті три невміраки!

¹⁸Й Абесса, брат Йоабів, Саруєнко, був головним з трьох инших. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома.

¹⁹Між сими трьома був він знатнїщий, й був їх отаманом, тим же трьом первим не був рівня.

²⁰Банея, син Йодая, мужа хороброго, великий дїлами, із Казеїла. Він убив двох синів Ариїла з Моабу. Раз, як упав снїг, убив він лева в ямі;

²¹Сей же вбив і велетня Египтїя. Египтїй держав списа в руцї, він же пійшов із палицею на його, вирвав у Египтїя списа з руки та й положив його власним його списом.

²²Таке дїло вчинив Банея Йодаєнко; й був він славний між трьома невміраками;

²³Між трийцятьма був він у шанобі, та первим трьом не був рівня. Давид поставив його найблизшим своїм прибічником.

²⁴(А се ймена прочих силачів Давидових:) Асаїл, брат Йоабів, був між трийцятьма; далїй Елханан Доденко з Бетлеєму;

²⁵Самма з Хароду, Елика з Хароду;

²⁶Херець із Палту; Іра Ікешенко з Текої;

²⁷Ебіезер із Анатоа, Мебуннай із Гуші;

²⁸Залмон із Ахоху, Магарай з Нетофу;

²⁹Хелеб Бааненко з Нетофу; Іддай Рибаєнко з Гиви, Беняминїй;

³⁰Банея з Пирату; Іддай з Нахле-Гаашу;

³¹Абі-Албон із Арби, Азмавет із Бархуму;

³²Еліахба з Саалбону, з синів Яшена — Йонатан;

³³Сама з Гарару; Ахіам Сараренко з Арару;

³⁴Елифелет, син Ахасбая Магахатового, Еліам Ахитофеленко з Гиламу;

³⁵Гезро з Кармелю; Паарай Арбій;

³⁶Ігал Натаненко з Зоби, Банїй з Гаду;

³⁷Зелек Аммонїй, Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків;

³⁸Іра з Ітрі, Гареб із Ітрі;

³⁹Урія Гетїй. Усїх трийцять і сїм.

The Day of the Lord Coming Upon Egypt

¹І надійшло до мене слово Господнє:

²Сину чоловічий! пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог: Голосїть: Ой, чорний, нещасний день!

³Бо вже близько день; так, близько вже день Господень; хмарний день; година народів надходить.

⁴І прийде меч на Египет, і покриє страх Етіопію, як у Египтї падати муть побиті, коли повиношені будуть скарби його й поруйновані підвалини його.

⁵Етіопія й Ливія й Лидия і ввесь помішаний нарід і Хуб і ввесь люд тих земель, що з ними сполучені, поляжуть із ними од меча.

⁶Так говорить Господь: Упадуть підпори Египту, й повалиться гординя могучостї його; од Мигдола до Сіени падати муть у йому од меча, говорить Господь Бог.

⁷І опустїє він серед попустошених земель, і стояти муть міста його серед попустошених городів.

⁸І зрозуміють вони, що я — Господь, як пущу Египет на пожар, і всї підпомочники його будуть порозтирані.

⁹У той день вийдуть посли на суднах від мене, щоб ізлякати байдужних Етіопіїв, і нападе на них перестрах, бо ось, день Египту — він і до них надходить.

¹⁰Так говорить Господь Бог: Зроблю кінець многолюдному Египтові рукою Навуходонозоровою, царя Вавилонського.

¹¹Він і з ним люд його, найлютїйший між народами, будуть приведені пустошити землю, й добудуть вони мечі свої проти Египту й сповнять землю побитими.

¹²І повисушую ріки, й віддам землю злюкам у руки, й спустошу землю рукою чужоземцїв із усїм, чим вона повна. Я, Господь, сказав се.

¹³Так говорить Господь Бог: Оберну в нїщо ідоли й повигублюю боввани в Мемфисї, й з землї Египецької не буде вже більш князя, й наведу страх на Египет.

¹⁴І спустошу Патрос, і пущу пожаром Зоан, і розпочну суд над Но.

¹⁵І вилию гнїв мій на Син, твердиню Египецьку, й вигублю натовп людей в Но.

¹⁶Пущу Египет із огнем, задрожить Син, Но повалиться, а на Ноф (Мемфис) нападе ворог серед дня.

¹⁷Молодики в Онї й Пубастї поляжуть од меча, а останок пійде в неволю.

¹⁸І в Тафнисї потемнїє день, як зломлю там ярмо Египецьке й зроблю кінець гордій потузї його. Хмара покриє його, а дочки його пійдуть у неволю.

¹⁹Оттак учиню я суд над Египтом і взнають, що я — Господь.

The Prophecy of Pharaoh's Broken Arm

²⁰Ув одинайцятому роцї, в первому місяцї, сьомого дня в місяцї надійшло до мене слово Господнє:

²¹Сину чоловічий! зломив я рамя Фараонові, цареві Египецькому, й ось, воно ще не перевязане, щоб могло вилїчитись, не обвите обвитками, щоб вернулась йому снага вхопити меча.

²²Тим же то так говорить Господь Бог: Ось я проти Фараона, царя Египецького, й поламлю йому руки, здорову й переломлену, й випаде меч із руки в його.

²³І порозпорошую Египтян проміж народами й розвію їх по землях.

²⁴А руки в царя Вавилонського скріплю і дам йому в правицю меча мого; руки ж Фараонові поломлю, щоб, поранений, стогнав тяжко перед ним.

²⁵Скріплю руки цареві Вавилонському, а руки Фараонові опадуть, і зрозуміють, що я — Господь, як дам у руку цареві Вавилонському меча мого, а він простягне його на землю Египецьку.

²⁶І порозпорошую Египтян проміж народами, й порозвіваю їх по землях, і спізнають, що я — Господь.

³⁸Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.

³⁹І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.

⁴⁰Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.

⁴¹І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.

⁴²Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.

⁴³Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:

⁴⁴Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.

⁴⁵Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.

⁴⁶Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.

⁴⁷Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.

⁴⁸І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.

⁴⁹Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.

⁵⁰Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.

⁵¹І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.

⁵²І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.

⁵³І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.

⁵⁴І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.

⁵⁵І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.

⁵⁶Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.

⁵⁷Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.

⁵⁸Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.

⁵⁹Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.

⁶⁰І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.

⁶¹І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.

⁶²І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.

⁶³Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;

⁶⁴Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.

⁶⁵Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.

⁶⁶І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.

⁶⁷І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;

⁶⁸Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.

⁶⁹І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.

⁷⁰І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;

⁷¹Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.

⁷²І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.