麦琴一年读经计划

The Joyful Sheaves of One Who Sowed in Tears

¹Посходня пісня. Як вертав Господь невольників Сиона, були ми, наче в снї нам здавалось.

²Тодї були уста наші повні втїхи, а з губ наших піснї лунали. Тодї між народами казали: Велике дїло сотворив Господь над ними!

³Велике диво явив Господь над нами; ми радїли серцем.

⁴Верни, Господи, невільників наших, як потоки на спражену землю!

⁵Хто сїє з сльозами, той збере з піснями.

⁶Іде з плачом, несе сїмя сїяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.

Unless the Lord Builds the House

¹Посходня пісня Соломонова. Коли Господь не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Господь не стереже міста; даремне пильнує сторожа.

²Даремне встаєте ви рано, лягаєте пізно, і їсьте хлїб гіркий; дає він і сон тим, кого любить.

³Ось і дїти, наслїддє Господнє, плід тїлесний народа.

⁴Як стріли в руках сильного, так сини молодого віку.

⁵Щасливий чоловік, що наповнив ними сагайдака свого!

⁶Не осоромляться вони, говоривши у воротях з ворогами.

The Blessing of a Home That Fears the Lord

¹Посходня пісня. Щасливий всякий чоловік, що боїться Господа, що дорогами його ходить.

²Бо живити мешся працьою рук твоїх; будеш щасливий, і добре тобі буде.

³Жінка твоя буде серед дому твого, як плодовитий кущ виноградний; сини твої, як відрослї на дереві оливному кругом стола твого.

⁴Ось, так буде благословенний чоловік, що Господа боїться.

⁵Благословити ме тебе Господь із Сиона, і нехай дасть тобі бачити щасливу долю Єрусалиму по всї днї життя твого,

⁶І бачити дїти дїтей твоїх! Мир Ізраїлеві!

The Warrior Who Treads Edom and Returns

¹Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.

²Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?

³Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;

⁴День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.

⁵Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;

⁶І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.

A Plea Remembering the LORD's Former Mercies

⁷О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.

⁸Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.

⁹В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.

¹⁰Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.

¹¹Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?

¹²Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;

¹³Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.

¹⁴Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.

¹⁵Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!

¹⁶Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.

¹⁷Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.

¹⁸На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.

¹⁹Ми тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.

¹І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.

The Question from John the Baptist

²Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,

³сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?

⁴Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:

⁵слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

⁶І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

⁷Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?

⁸Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.

⁹Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

¹⁰Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

¹¹Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.

¹²І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

¹³Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.

¹⁴І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

¹⁵Хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁶Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,

¹⁷та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.

¹⁸Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.

¹⁹Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

Woe to the Unrepentant Cities

²⁰Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:

²¹Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.

²²Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.

²³І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.

²⁴Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.

Come to Me, All Who Labor

²⁵І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.

²⁶Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.

²⁷Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

²⁸Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.

²⁹Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

³⁰Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.