麦琴一年读经计划

Paul's Greeting and Salvation in Christ

¹Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

²і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:

³Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа,

⁴що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,

⁵котрому слава на віки вічні. Амінь.

There Is No Other Gospel

⁶Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.

⁷Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.

⁸Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.

⁹Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

¹⁰Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

The Gospel Received by Revelation, Not from Man

¹¹Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

¹²Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

¹³Чували бо про життє моє колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,

¹⁴і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

¹⁵Як же зволив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,

¹⁶відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,

¹⁷анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

Paul's Activity Apart from the Jerusalem Church

¹⁸Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.

¹⁹Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

²⁰Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.

²¹Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,

²²був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

²³а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствує віру, що колись руйнував,

²⁴і прославляли у менї Бога.

The Pride of Tyre's King Who Claimed to Be a God

¹І надійшло до мене слово Господнє, таке:

²Сину чоловічий! Промов до володаря Тирського: Так говорить Господь Бог: за те, що високо вгору несеться твоє серце, й ти мовляєш: Я, наче Бог, я засїв собі, неначе на Божому престолї, в самому серцї моря! та, хоч ти тілько людина, а не Бог, кладеш розум твій поровень із розумом Божим, —

³Так, ти маєш себе за мудрійшого над самого Даниїла, й нїяка тайна не закрита перед тобою;

⁴Се ти нїби твоєю мудростю й розумом надбав собі достатки й зібрав у скарбівнях твоїх золото й срібло;

⁵Ти нїби великою мудростю твоєю та купецтвом твоїм намножив багацтво твоє, й серце твоє згордїло задля достатків твоїх, —

⁶За те ось як говорить Господь Бог: Позаяк ти твій розум кладеш ув одну міру з розумом Божим,

⁷Напущу я на тебе чужоземцїв, що найлютїйших з проміж народів, а вони добудуть мечі свої проти всего гарного, що твоя мудрість надбала, та й потемнять сяєво твоє;

⁸Вони струтять тебе в яму, й згинеш ти в морі смертю повбиваних.

⁹Чи й тодї скажеш убийникові твойму: Я Бог, коли ти в руцї вбийника твого будеш тільки людиною, а не Богом?

¹⁰Нї, ти вмреш смертю од руки необрізаних чужоземцїв; я бо сказав се, говорить Господь Бог.

A Lament for the King of Tyre Who Was in Eden

¹¹І надійшло до мене слово Господнє:

¹²Сину чоловічий! заплач-заголоси над Тирським царем і промов до його: Так говорить Господь Бог:

¹³Був єси печаттю звершенностї, повнотою мудростї, вінцем краси. У Едемі, Божому садї, пробував єси. Блискуче дороге каміннє окрашувало твою одежу: карнеоль, топаз, яспис, хризолит, оникс, сапфир, рубин, смарагд і золото, — усе те штучно осаджено в гнїздочках і нанизано, та й наготовлено тобі, скоро на сьвіт родився.

¹⁴Тебе помазав я, щоб, наче херувим, розпростерав охоронні крила; тебе поставив я наче на сьвятій горі Божій, і ти ходив серед огнистого каміння.

¹⁵Без хиби були поступки твої з того часу, як тебе сотворено, аж докіль не знайшлось у тобі беззаконностї.

¹⁶Та через розлоге купецтво твоє сповнилось внутро твоє неправедностю, і ти согрішив. Тим то скинув я тебе, як нечистого, з Божої гори, вигнав тебе, ти херувиме осяйний, зпосеред огнистого каміння.

¹⁷Високо неслось твоє серце задля пишноти твоєї, через гординю стратив єси мудрість твою; за те ж я звалю тебе на землю, оддам тебе царям, щоб поругались над тобою.

¹⁸Через безліч провин твоїх, через неправедну наживу твою в купецтві опоганив єси сьвятощі твої, і я виведу зпосеред тебе огонь, а він пожере тебе, й оберну тебе в попелище перед очима всїх, що поглядати муть на тебе.

¹⁹Всї, що знали тебе між народами, здивуються над тобою; ти станешся страховищем і зникнеш по всї віки.

Judgment Against Sidon and the Restoration of Israel

²⁰І надійшло слово Господнє до мене:

²¹Сину чоловічий! повернись видом проти Сидону й вискажи пророцтво проти його,

²²І промов: Так говорить Господь Бог: Ось, я проти тебе, Сидоне, й прославлюсь посеред тебе, й узнають усї, що я — Господь, як розпростру над ним суд караючий і явлю на йому сьвятость мою.

²³І пошлю морову пошесть на його й кроворозлив на його улицї, і попадають посеред його побиті мечем, що пожерати ме його з усїх боків; і зрозуміють, що я — Господь.

²⁴І не буде він уже домові Ізрайлевому колючою терниною, нї болючим бодяком укупі з усїма тими, що навкруг його, та й зрозуміють, що я Господь Бог.

²⁵Так говорить Господь Бог: Як я позбіраю дом Ізраїля зміж народів, що між ними вони розсїяні, й покажу себе на них сьвятим перед очима в усїх народів, і жити муть вони в своїй землї, що я надїлив слузї мойму Яковові;

²⁶Тодї будуть вони жити в нїй безпеч, і будуть будувати доми, й насаджувати виноградники, й жити муть собі безпеч, я бо заведу суд над усїма, що їм бажають лиха, й узнають вони, що я — Господь, Бог їх.

A Night Meditation Remembering Ancient Wonders

¹Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Голос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене.

²В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.

³Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом.

⁴Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову.

⁵Спогадав я днї давні, лїта віків минувших.

⁶Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався:

⁷Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї?

⁸Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід?

⁹Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє?

¹⁰Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього,

¹¹Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю;

¹²Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх.

¹³Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже?

¹⁴Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.

¹⁵Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа.

¹⁶Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і — злякались; безоднї здрігнулись.

¹⁷Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли.

¹⁸З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла.

¹⁹Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі.

²⁰Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.