성경읽기표 — 맥체인 1년 통독

Called from Slaves to Sons

¹Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,

²а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

³Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.

⁴Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

⁵щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

⁶А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

⁷Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

Do Not Turn Back to Weak Elemental Principles

⁸Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.

⁹Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

¹⁰Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.

¹¹Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

Paul's Heartfelt Appeal to the Galatians

¹²Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.

¹³Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.

¹⁴І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.

¹⁵Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.

¹⁶То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

¹⁷Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.

¹⁸Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.

¹⁹Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос вʼобразить ся у вас,

²⁰хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.

Hagar and Sarah, an Allegory of Two Covenants

²¹Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?

²²Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.

²³Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.

²⁴Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.

²⁵Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.

²⁶А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.

²⁷Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

²⁸Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.

²⁹Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

³⁰Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.

³¹Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.

Egypt Likened to a Cedar of Lebanon

¹О динайцятого року, в трейтьому місяцї, на первий день місяця, надійшло до мене слово Господнє:

²Сину чоловічий! промов до Фараона, царя Египецького, й до його народу: Кому робиш ти себе рівнею в великостї своїй?

³Ось, Ассур був, мов кедр на Ливанї з прегарним гіллєм і густим листом та високого росту; вершок його сягав у гору серед густого галуззя.

⁴Води ростили його, глибина підіймала його; річки її обливали коріннє його, а проточини її простягались до всїх дерев на поділлї.

⁵Тим і сягала висота його понад усї дерева польові, й гілля було на йому много, й галуззє його росло що-раз довше задля достатку вод, і воно розросталось.

⁶Між гіллєм його кублилось всяке птаство піднебесне, під віттєм його виводили дїтей всякі зьвірі польні, під тїнню його жили всякі многолїчні народи.

⁷Він пишався висотою своєю та довготою галуззя свого, бо корінь його розростався при великих водах.

⁸Не затемняли його кедри в Божому садї; не досягали гілля його кипариси, й каштани не досягали величиною віття його, нї одно дерево в садї Божому не могло рівнятись із ним красотою своєю.

⁹Я вкрасив його густим віттєм, так що всї дерева Едемські в садї Божому завидували йому.

The Cedar Cut Down and Brought to Sheol

¹⁰Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що він знявся високо зростом і вершок його вибуяв угору посеред віття, та серце його згордїло величчю своєю, —

¹¹За те подам його на поталу потужному між народами, нехай з ним чинить що схоче; за проступки його я відкинув його.

¹²І зрубають його чужоземцї, найлютїйші зпроміж народів, та й повалять його; по горах і по долинах лежати ме віттє його, й гіллє його буде валятись, поторощене, по байраках у країнї, а всї народи землї вирушать зпід тїнї в него, та й покинуть його.

¹³Від тепер буде хиба на обламках із него сїдати птаство піднебесне, а всяке польове зьвіррє топтати ме гіллє його;

¹⁴Щоб нїякі дерева при водї не величались високим своїм зростом і не сягали вершками своїми понад густе гіллє, та щоб до них задля їх висоти не прилягали инші дерева, що ссуть воду; всїх бо їх призначено на смерть, у преисподню країну разом із синами людськими, що посходили в яму.

¹⁵Так говорить Господь Бог: Того дня, як він ізступить у яму, наведу я плач по нему, запру глибінь, застановлю ріки, здержу великі води, зʼодягну в смуток по нему Ливан-гору, а всї польові дерева попадуть у тугу по йому.

¹⁶Гуком його впаду наведу перестрах на народи, як стручу його в преисподню, до тих, що посходили в яму, й зрадїють у тій глибинї всї дерева Едемські, вибрані й що найкрасші дерева Ливанські, всї що ссали воду;

¹⁷Бо й вони пійдуть із ним у преисподню, до тих, що мечем побиті, та й приятелї його зпроміж народів, що жили під тїнню в його.

¹⁸Которому ізміж дерев Едемських хотїв ти рівнею бути в славі й величностї? Та тепер ти рівно з другими Едемськими деревами будеш стручений в преисподню, й лежати меш серед необрізаних між посїченими мечем. Ось, се Фараон і вся безлїч народу його, говорить Господь Бог.

A Lament over the Defiled Temple

¹Псальма Асафова. Боже, погани увійшли в наслїддє твоє, осквернили сьвятий храм твій, обернули Єрусалим в руїну.

²Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тїло праведних твоїх зьвірам земним кидали.

³Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх.

⁴Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись.

⁵Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати?

⁶Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого!

⁷Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його.

⁸Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали!

⁹Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!

¹⁰Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту!

¹¹Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великостї рамени твого сохрани дїтей смертї!

¹²І верни в семеро у серце сусїдам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи!

¹³Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.